Вы должны установить, или обновить Flash Player, чтоб просматривать этот сайт.
Установить Flash Player
 РАДИОЛОГИЧЕСКИЙ ПОРТАЛ
  радиология человека и животных

  to do to see and to describe
Травми кінцівок
Загальні принципи рентгенологічного дослідження кісток та суглобівдіагностика механізмів переломівРентгенологічна оцінка давності пошкодженьОцінка давності...2Пошкодження лопаткиПошкодження ключиціВивихи плечаПереломи плечової кісткиПереломи діафізу плечової кісткиПереломи дистального кінця плечової кісткиВивихи передпліччяПереломи кісток передпліччяПереломи діафізів кісток передпліччяПереломи дистальних кінців кісток передпліччяТравматичні вивихи кісток зап’ясткаПереломи кісток кистіВивихи в зап’ястково-п’ясткових суглобах.Пошкодження кісток і суглобів нижніх кінцівокВивихи стегнаПереломи діафізу стегнової кісткиПереломи дистального кінця стегнової кісткиТравматичні вивихи гомілкиПереломи проксимального кінця кісток гомілкиПереломи діафізів гомілкових кістокПереломи в області гомілково-стопного суглоба.Вивихи стопи Переломи кісток стопи (1)Перелом кісток стопи (2)ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ТА ПРИЧИНИ ДІАГНОСТИЧНИХ ПОМИЛОК ПРИ ПЕРЕЛОМАХ ТА ВИВИХАХКороткий словник епонімічних термінівПатологическая биомеханика, вывихи и переломы


Автор:Стовба В.Г.
м. Полтава Україна
Рентгенологічні дослідження » Кістково-суглобова система » Травми кінцівок

Всего голосов:

ВИВИХИ ПЛЕЧА

Вивихи плеча зустрічаються найбільш часто і складають більшу частину всіх вивихів, які спостерігаються у людини (до 50%). У чоловіків вони виникають у 4 – 5 разів частіше, чим у жінок. Вік потерпілих коливається від 30 до 60 років. Частота вивиха плеча пояснюється його анатомо-фізіологічними особливостями: кульоподібною форморю суглоба і великим об’ємом рухів, які він здійснює; невідповідністю одна одній суглобових поверхонь; слабкістю і малою кількістю зв’язкового апарата ( по суті мається лише одна дзьобоподібно-плечова зв’язка ); обширністю і недостатньою міцністю суглобової капсули. М’язи, що покривають суглоб у задньоверхньому і, частково, передньовнутрішньому відділах, залишають неприкритим нижній відділ суглоба. Ця обставина є основною причиною того, що вивихи плеча вгору відсутні, а вивихи зі зміщенням головки назад є відносною рідкістю. В 98% випадків зустрічаються передні вивихи.

    

    Мал. 29. Основні типи вивихів плеча (схема). 1 – нормальний плечовий суглоб (для порівняння); 2, 3 – передньоверхні вивихи: піддзьобоподібний (2); підключичний (3); 4 – передньонижній вивих; 5 – задній вивих.

     У переважної кількості  потерпілих вивихнута головка розміщена спереду від суглобової западини, в тій чи іншій мірі зі зміщенням всередину і вниз. Враховуючи варіанти найбільш частого зміщення при вивихах і користуючись основним рентгенологічним орієнтиром – дзьобоподібним відростком лопатки, можливо досить чітко віддиференціювати піддзьобоподібний вивих, який серед передніх зустрічається найбільш часто, від підключичного, а також від підкрильцевого.
     1, 2

   3, 4        
     Мал. 30. Рентгенограми плечових суглобів: 1 – піддзьобоподібний вивих плеча; 2 – підключичний вивих плеча; 3 – аксилярний вивих плеча; 4 – підлопаточний вивих плеча.


При піддзьобоподібному вивиху головка плеча, що змістилася, розміщується безпосередньо під дзьобоподібним відростком і на рентгенограмі, що виконана в передньо-задній проекції, вона перекриває дві нижні третини суглобової западини. В цих випадках рентгенолгічне дослідження грає дуже значну роль, особливо у повних пацієнтів та при значних крововиливах, коли клінічна діагностика залишає значні сумніви. При підключичному вивиху головка розміщується всередину від дзьобоподібного відростка, і нижню частину суглобової западини перекриває не головка, а її горбки. При аксилярному  (підкрильцевому ) вивиху головка повністю розміщена під нижнім краєм суглобової западини, причому горизонтальне положення кінцівки говорить про зміщення великого горбка плечової кістки під суглобову западину.

Мал. 31. Рентгенограма області плечового  суглоба. Нижній вивих плеча. Відрив  великого горбка.

     Важливим є і врахування тієї обставини, що вивихи плеча можуть бути сполучені з різного роду переломами його верхнього кінця. Це говорить про те, що переломи фактично можуть бути люксаційними, і рентгенолог  (травматолог чи експерт), вдоволений виявленим переломом, не враховує можливість пропустити елементи вивиху чи підвивиху. 
    

     Мал. 32. Рентгенограма лівого плечового плечового суглоба при вертикальному положенні хворого. Перелом великого горбка. Підвивих плеча вниз.

  Механогенез вивихів плечової кістки. Травматичні вивихи плеча під дією прямої сили виникають порівняно рідко. Основною їх причиною є сила, що прикладена на віддалі від суглоба. Для непрямої дії сили і її напрямку важливе значення має конкретне положення верхньої кінцівки в момент травми. При падінні на витягнуту, відведену назад і дещо ротовану назовні руку плечова кістка впирається своїм великим горбком або шийкою в акроміальний відросток або задньо-верхній край суглобової западини лопатки. Утворюється двоплечовий ричаг із вище названою точкою опори. Великим плечем цього ричага є дистальний відділ кінцівки, а малим - внутрішньосуглобово розміщений кінець плеча. При такому положенні кінцівки і дії сили, що продовжується, головка плеча ковзає по передньо-нижньому краю суглобової западини, досягає найбільш слабої ділянки капсули, спочатку натягує її, а потім і розриває. Головка плеча залишає порожнину суглоба і розміщується спереду, займаючи відповідне положення в залежності від того чи іншого вимушеного положення кінцівки і ряду інших факторів, серед яких велика різниця між величиною великого і малого плеча ричагів займає ведуче місце. Чим далі від точки опори прикладено зовнішню силу, тим легше виникає вивих.
    

Мал. 33. Схема утворення двоплечового ричага при непрямому механізмі вивиха плеча.

     Разом з тим вивих плеча виникає і при інших положеннях кінцівки, в тому числі і при падінні на бік із заведеною за спину рукою, що, як правило, супроводжується внутрішньою ротацією плеча. В подібних випадках головка спочатку впирається в передньо-верхню частину капсули, а потім зміщується вниз і розриває її в найменш захищеному передньо-нижньому відділі. Так як великим плечем ричага тут є не вся кінцівка, а тільки сегмент плеча, то для виникнення вивиху необхідна значно більша сила. Тут основним фактором є надмірне насильницьке відтягування дистального кінця плеча вперед з точкою опори по задній поверхні краю суглобової западини при зігнутому і заведеному назад передпліччі. При такому механізмі травми виникають значні пошкодження м’яких тканин, а часто і відривні переломи великого горбка плечової кістки і краю суглобової западини лопатки.
     Задній вивих плеча, враховуючи його особливості та відносну рідкість, викликає труднощі в діагностиці, так як на рентгенограмі, виконаній в прямій проекції, суглобові поверхні зазвичай розміщуються одна навпроти іншої. Однак при цьому суглобова щілина розширяється, звичне пересікання зображень головки і краю суглобової западини зникає. Діагностика полегшується при порівняльному аналізі хворого і здорового суглобів в прямій задній проекції. На знімках, що виконані з однакової фокусної відстані при наявності заднього вивиху, зображення головки плечової кістки, що змістилася, має на ураженому боці, внаслідок наближення до плівки, менші розміри. В сумнівних випадках роблять додаткові знімки в аксиальній проекції.
     Необхідно враховувати, що, можливо, рідкість задніх вивихів плеча пов’язана, в першу чергу, з тим, що вони вчасно і якісно не діагностуються. Ці переломи, до якогось часу, не викликають тяжких клінічних симптомів. Про них необхідно думати, якщо дзьобоподібний відросток лопатки вільно виступає вперед і добре промацується, а також, якщо хворий не в змозі провести повністю супінацію верхньої кінцівки. У худих осіб головка плеча може бути пропальпована ззаду.
     В літературі описані поодинокі випадки (при автотранспортних пригодах) вивихів плеча з внадренням головки через один із міжреберних проміжків в грудну порожнину внаслідок надзвичайно сильного удару на витягнуту руку.
     Звичний вивих плечової кістки. Особливістю є те, що з часом головка плеча деформується, розвивається досить типова картина поверхневого крайового її дефекту. Цей дефект виявляється тільки при спеціальній техніці рентгенографії, а конкретно – при повороті плеча всередину до кута 60-70°. Дефект розміщується позаду та латерально, він стає помітним в ділянці верхньо-зовнішнього краю головки. Він обмежений щільною кістковою смужкою, паралельнол вісі кістки. Таким чином, головка плеча сплощується, і не підлягає сумніву, що дефект кістки і вся деформація головки грають якусь роль в механізмі рецидивуючих виходів голоки плеча із суглобової западини.
     Особливості спортивної травми. По відношенню до загального числа всіх вивихів серед спортивної травми вивихи плеча складають 34-46% і характерні в першу чергу для акробатів, гімнастів, борців, гребців (М.Г. Зедгенідзе, 1973). Зустрічаються також у лижників-гонщиків, волейболістів, боксерів, хокеїстів.
     Частіше за все у спортсменів зустрічаються передні вивихи. Як правило вивихи плеча виникають при падінні на витягнуту вперед або відведену руку, а також при падінні на плече. Вивих плеча також може виникнути при одномоментному повороті назовні (зовнішня ротація). Інколи вивих виникає при зачіпанні руки супротивником (наприклад, у гандболістів), коли виникає різке сильне відведення руки назад – назовні.
     Згідно висновків Д. І. Черкес-Заде (1969) у плавців вивихи трапляються під час тренувань чи змагань при плаванні способом “дельфін” в момент максимального відведення рук над водою і при виконанні поворота в момент упора відведеною рукою об стінку басейна.
     Звичний вивих плеча. Далеко не завжди у хворого з'являються часті вивихи плеча, виникаючі від невеликих навантажень. Набагато частіше за хворих турбує  відчуття "вивихування", "підвивихування" суглобу або його "відчуття", що не супроводяться повним вивихом. У підлітків зустрічається нестабільність мультидирекційного характеру при виконанні певного рухового стереотипу, що вони використовують в грі і суперечках між собою, для забави. В цьому випадку так само не відбувається типового вивиху плеча. Тому більш правильно говорити не про звичний вивих плеча, а про нестабільність. Існує безліч причин, що приводять до розвитку нестабільності плечового суглоба. З найчастіших хочеться відзначити:

  1. -врождені аномалії розвитку суглоба;
  2. -розриви обертальної манжетки суглобу (ОМП) і суглобової губи;
  3. -дефекты проксимального відділу плечової кістки і суглобової западини лопатки, що виникають в результаті імпресійних переломів (що часто не діагностуються) під час первинних вивихів плеча;
  4. інші (відсутність або короткочасність імобілізації після травми     плечового суглоба і т. п.).
        
         Загальні особливості діагностики при вивихах плеча. Порівняно часто вивих плеча супроводжується відривним переломом великого горбка плечової кістки, а також відривом краю суглобової западини або переломом головки або шийки плеча, надплечового або дзьобоподібного відростка лопатки.
         Подібні ускладнення уточняє рентгенівське дослідження, при якому знімок треба проводити у всіх випадках, щоб запобігти можливим лікувально-діагностичним помилкам і їх наслідкам.
Рентгенографія виконується в трьох основних проекціях  - двох задніх, з яких одна виконується при про нації передпліччя, друга – при його супінації, та в аксіальній проекції. На рентгенограмах, виконаних в цих проекціях, можлива оцінка слідуючи показників анатомічної будови компонентів плечового суглобу після закінчення їх постнатального формування: форма, розміри, контури і структура головки та проксимальної третини тіла плечової кістки, суглобової ямки лопатки, акроміального відростку та латеральної третини ключиці; структура і контур верхньої частини латерального краю тіла лопатки, а також горизонтальної частини та місця згину дзьобоподібного відростку цієї кістки; анатомічне співвідношення в плечовому суглобі. Критерієм правильності співвідношення лопатки та плечової кістки на рентгенограмах, виконаних в задній проекції, є накладання тіні нижньомедіального квадранта головки плечової кістки, вище нижнього краю суглобової ямки лопатки (Майкова-Строганова В.С та Рохлін Д.Г., 1957). На рентгенограмі, виконаній в аксіальній проекції, показником правильності анатомічних співвідношень є розташування переднього краю суглобової ямки лопатки на рівні межі передньої та середньої третин суглобової поверхні головки плечової кістки. Форма суглобової щілини акроміально-ключичного суглобу непостійна, тому для оцінки анатомічних співвідношень в ньому не може бути використаний такий універсальний показник, як рівномірність висоти рентгенівської суглобової щілини. Критерієм правильності співвідношення в цьому суглобі є розташування на одному рівні нижніх країв суглобових поверхонь акроміального відростку та акроміального кінця ключиці.




Комментарии:
- Система коментариев HyperComments - Система коментариев сайта
Для авто перевода выбырите язык и нажмите:
ВХІД


Запам`ятати
Not a member?
Register now!!
ТОП-10 статтей:


1 - Рентгенологическая оценка изменений легочного рисунка в норме и при патологи


2 - Визуальная диагностика заболеваний пищевода у собак и кошек (часть1)


3 - Диагностика заболеваний пищевода (общие положения)


4 - Визуальная диагностика отдельных заболеваний пищевода


5 - Діагностика новоутворень


6 - Слизистая киста желчного пузыря (мукоцеле) у собак


7 - Пошкодження ключиці


8 - Рентгенологическая оценка изменений легочного рисунка в норме и при патологи(Окончание)


9 - Формування зображення


10 - Переломи кісток стопи (1)
 

© 2008-2017 Радиологический Портал

mail to admin
При використанні представлених матеріалів
посилання та вказання автора обов`язкове
     Сторінка згенерована за 0.074 с.
Page copy protected against web site content infringement by Copyscape