Вы должны установить, или обновить Flash Player, чтоб просматривать этот сайт.
Установить Flash Player
 РАДИОЛОГИЧЕСКИЙ ПОРТАЛ
  радиология человека и животных

  to do to see and to describe
Травми кінцівок
Загальні принципи рентгенологічного дослідження кісток та суглобівдіагностика механізмів переломівРентгенологічна оцінка давності пошкодженьОцінка давності...2Пошкодження лопаткиПошкодження ключиціВивихи плечаПереломи плечової кісткиПереломи діафізу плечової кісткиПереломи дистального кінця плечової кісткиВивихи передпліччяПереломи кісток передпліччяПереломи діафізів кісток передпліччяПереломи дистальних кінців кісток передпліччяТравматичні вивихи кісток зап’ясткаПереломи кісток кистіВивихи в зап’ястково-п’ясткових суглобах.Пошкодження кісток і суглобів нижніх кінцівокВивихи стегнаПереломи діафізу стегнової кісткиПереломи дистального кінця стегнової кісткиТравматичні вивихи гомілкиПереломи проксимального кінця кісток гомілкиПереломи діафізів гомілкових кістокПереломи в області гомілково-стопного суглоба.Вивихи стопи Переломи кісток стопи (1)Перелом кісток стопи (2)ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ТА ПРИЧИНИ ДІАГНОСТИЧНИХ ПОМИЛОК ПРИ ПЕРЕЛОМАХ ТА ВИВИХАХКороткий словник епонімічних термінівПатологическая биомеханика, вывихи и переломы


Автор:Стовба В.Г.
м. Полтава Україна
Рентгенологічні дослідження » Кістково-суглобова система » Травми кінцівок

Всего голосов:

    ПЕРЕЛОМИ ДИСТАЛЬНОГО ВІДДІЛУ КІСТОК ГОМІЛКИ.
    
     Переломи в області гомілково-стопного суглоба. З’єднані разом великогомілкова і малогомілкова кістки дають подобу вилки і обхвачують блок надп’яткової кістки. Суглобова капсула вільна і тонка, на передній поверхні кісток гомілки і надп’яткової кістки прикріплюється на відстані 5 – 8 мм від суглобового хряща, а позаду та збоку – по його лінії. Особливість будови суглоба допускає рухи в ньому тільки навкруги фронтальної осі: згинання  (підошвенне) і розгинання (тильне) до 60 - 70°. У випадках підошвенного згинання стопи можливі її невеликі рухи вбік. Рухи стопи пов’язані не лише з участю гомілкостопного суглоба, але і надп’ятково-п’яткового. У зв’язку з цим з’являється можливість таких рухів стопи, як абдукція і аддукція (до 13°), пронація (10°) і супінація (10°).
    
       а                                    б                                 в
Мал.226. Рентгенограми гомілково-стопного суглоба: а – пряма залня; б – пряма задня з ротацією до середини; в – бічна проекції  (1 – медіальна та 2 – латеральна поверхні великогомілкової кістки; 3 – нижня суглобова поверхня великогомілкової кістки; 4 – суглобова поверхня медіальної кісточки великогомілкової кістки; 5а – передній та 5б – задній краї суглобової поверхні великогомілкової кістки; 6 – медіальна кісточка; 7 – кісточкова борозна; 8 – проекція міжгомілкового синдесмозу; 9 – латеральна кісточка; 10 – суглобова поверхня латеральної кісточки малогомілкової кістки; 11 – дно ямки латеральної кісточки; 12 – надп’яткова кістка. Рентгенівська суглобова щілина у вигляді  літери “Г” (а) та “П” (б), 17 – переднє та 18 – заднє фізіологічні прояснення ).
      Гомілкостопний суглоб зміцнений сильними боковими зв’язками, які можуть витримувати значні навантаження. Його переломи локалізуються, в основному, в дистальних відділах гомілкових кісток і виникають або при падінні на площині, або при координованих падіннях з висоти на випрямлені ноги, або при травмі всередині салона автомобіля (водій, пасажир заднього сидіння).
           Рентгенологічна діагностика пошкоджень в області гомілкостопного суглоба основана на проведенні знімків у боковій зовнішній, задній і задній з внутрішньою ротацією (на 10 - 15°) проекціях. У всіх сумнівних випадках найбільш достовірним є порівняння з рентгенограмою здорового боку.
          Переломи дистального кінця кісток гомілки являють собою дві групи переломів. Розрізняють надкісточкові переломи і переломи кісточок.
          Надкісточкові переломи можуть захвачувати обидві кістки гомілки. Порушення цілістності малогомілкової кістки , як правило, трапляється на тому ж рівні, що і великогомілкової, або вище.
          Внаслідок особливостей анатомічної будови метафіза великогомілкової кістки досить часто можна спостерігати внадрення компактної речовини діафізарного відділа в губчасту речовину епіметафіза, який має більший діаметр. В більшості випадків зміщення відламків проходить під кутом і з ротацією стопи.
          Переломи кісточок трапляються дуже часто, особливо під час ожеледиці. Вони становлять 57 % (по інших даних 35 – 40 – 60 %) усіх переломів кісток гомілки. Рентгенологічна їх діагностика має вирішальну практичну роль. Механогенез травми різний. Дуже часто виникають переломи цієї ділянки внаслідок прямої травми, і тоді вони бувають тяжкими, навіть відкритими переломо-вивихами.

     

     

    
Мал. 227.  Пошкодження області гомілково-стопного суглоба (схема).а  – пронаційні ( абдукційні ) переломи: 1 – поперечний перелом внутрішньої кісточки; 2 – поперечний перелом внутрішньої кісточки, позасуглобовий перелом дистального відділа малогомілкової кістки, розрив міжгомілкових зв’язок. Підвивих стопи назовні ( перелом Дюпюітрена ); б – супінаційні ( аддукційні ) переломи: 3 – поперечний перелом зовнішньої кісточки на рівні суглобової щілини; 4 – поперечний перелом зовнішньої і косий перелом внутрішньої кісточок, підвивих стопи до середини; в – переломи переднього і заднього країв великогомілкової кістки: 5 – перелом заднього краю великогомілкової кістки, підвивих стопи назад; 6 – перелом переднього краю великогомілкової кістки, підвивих стопи вперед;  г – переломи надп’яткової кістки: 7 – перелом тіла; 8 – перелом заднього відростка.
    
     Найчастіше переломи кісточок виникають при непрямій травмі внаслідок підвертання стопи назовні або всередину, тобто коли бокові рухи стопи виходять за межі фізіологічної норми. При цьому може виникати розтягання або розрив бокових зв’язок, але частіше бувають переломи кісточок.
     Механізм травми, швидкість реакції людини на підвертання стопи визначають характер і локалізацію пошкоджень. Досвід показує, що значну роль у виникненні переломів кісточок має примусова ротація гомілки навкруги повздовжньої осі, яка, як правило, в якійсь мірі виникає під час падіння при відносно фіксованій стопі.

                   
             а                                                        б
     Мал. 228. Співвідношення вісі гомілки і блоку надп’яткової кістки (а – передньо – задня проекція; б- бічна проекція) (пояснення в тексті).

    В нормі (мал.228а) в предньо- задній проекції вість гомілки АБ і вісь ступні ВГ складають кут БВГ, що відкритий назовні і рівний 3-10° (так званий фізіологічний вальгус стопи). В бічній проекції вісь гомілки АБ  (мал.228б), що проходить через центр суглобової поверхні великогомілкової кістки (Б), співпадає з центром тіла надп’яткової кістки.
     При переломах кісточок зі зміщенням фрагментів внаслідок зміни співвідношення цих вісей виникають серйозні порушення статики всієї нижньої кінцівки.
     При зовнішньому зміщенні ступні вертикаль центру ваги тіла АБ (мал.. а) зміщується назовні в положення лінії ВГ, і між віссю гомілки і віссю ступні утворюється кут АВГ, що більше фізіологічного і відкритий в латеральний бік.
     При внутрішньому зміщенні ступні вертикаль АБ зміщується всередину в положення ВГ, і між віссю гомілки і віссю ступні утворюється кут АВГ, відкритий всередину (мал.. б)
    
               а                            б                                в                                  г
     Мал. 229. Співвідношення вісі гомілки і ступні при: а – зовнішньому зміщенні; б – внутрішньому зміщенні; в – задньому зміщенні; г – передньому зміщенні) (пояснення в тексті).
     При зміщенні надп’яткової кістки назад (мал.229в) лінія ВБ зміщується в положення ВГ, і утворює кут АВГ, що відкритий назад.
     При зміщенні надп’яткової кістки вперед (мал.229д) лінія АБ зміщується в положення АГ, і утворює кут АВГ, що відкритий вперед.
     На приведених схемах показані зміни, що виникають у співвідношенні гомілки і ступні при переломах, що найбільш часто зустрічаються в ділянці гомілкостопгого суглобу. Для правильної оцінки ступіня зміщення ступні необхідно складати скіаграму по рентгенограмі.
     Знання співвідношення вісей гомілки і ступні в нормі і патології важливо, так як воно дає можливість об’єктивно оцінити ступінь підвивиху ступні і правильно вирішити питання про необхідність застосування того чи іншого способу лікування.
     Пронаційно – абдукційний перелом кісточок – один із найчастіших видів їх переломів, який має своєрідний механізм травми. Під час підвертання стопи назовні, коли переважає абдукція, різко підвищується тиск надп’яткової кістки на латеральну кісточку і перевищує фізіологічну її міцність, кісточка ламається. До того ж напрямок діючої сили визначає напрямок лінії перелому. В даному випадку лінія перелому йде із середини (від рівня суглобової щілини або вище)  назовні і знизу догори. Але тому, що стопа під час підвертання стає в положення еверсії, лінія перелому йде ще спереду назад.
     Розглянемо детально механогенез травми. При підвертанні стопи назовні  (її пронації) виникає натягування медіальних зв’язок і одгинання зовнішньої кісточки. Це супроводжується концентрацією розтягуючих напружень на зовнішній поверхні медіальної кісточки, на задньовнутрішній поверхні латеральної кісточки і стискання – на зовнішній поверхні дистальної ділянки малогомілкової кістки. По своєму направленні розтягуючі і стискаючі напруження мають вертикальну орієнтацію (Черненко, 1971).
     В результаті такого напруженого стану виникає або відрив верхівки внутрішньої кісточки зв’язками, що натяглися, або її поперечний перелом від згину на рівні суглобової щілини.
     Локалізація перелома малогомілкової кістки залежить від швидкості її згину. “Повільно“ наростаючий згин допомагає більшому розповсюдженню деформації кістки. При цьому розтягуючі напруження концентруються на задньовнутрішній поверхні малогомілкової кістки, вище міжгомілкового синдесмоза, де виникає поперечний або косопоперечний перелом з зоною розрива на внутрішній і долома – на зовнішній поверхнях.

     

     Мал.230. Схеми топографії напружень (а)             Мал. 231.Внутрішньосуглобовий
     і механізма  утворення перелома типа                   перелом внутрішньої і зовнішньої
     Дюпюітрена (б).                                                        кісточок,   підвивих стопи
     назовні, розрив міжгомілкового
     синдесмозу.
    
Різка пронація стопи супроводжуєьтся більш локальною деформацією латеральної кісточки, що викликає утворення косого перелома, який починається на рівні нижнього краю міжгомілкового сполучення і має направлення вгору і у бік зовнішньої поверхні.
         

     Мал.232. Схеми топографії напружень       Мал.233. Позасуглобовий перелом мало-
     (а) і механізма утворення косого                  гомілкової кістки, підвивих стопи назов-
     перелома зовнішньої кісточки (б).               ні, розрив дистального синдесмоза.

     

    
Мал.234. Внутрішньосуглобовий перелом зовнішньої кісточки. Підвивих стопи назовні.

           Переломи вказаної локалізації можуть бути як ізольовані, так і в комбінації. Останній варіант відомий в травматологічній літературі як перелом типа Дюпюітрена.


Мал.124. Поперечний внутрішньосуглобовий перелом внутрішньої кісточки, косий перелом зовнішньої кісточки, підвивих назовні.

    Якщо переважаюча сила (маса тіла) діє по осі гомілки під час перекату стопи, пронаційні переломи кісточок можуть супроводжуватися компресією суглобового кінця великогомілкової кістки – її зовнішнього краю. Тоді суглобова поверхня і стопа перебувають відносно осі кістки під кутом, відкритим назовні. Підвертання стопи в момент її екстензії (тильної флексії) веде до перелому кісточок і переднього краю суглобового кінця великогомілкової кістки з підвивихом стопи вперед. Таке пошкодження називають переломом Лаунштейна.
     У більшості випадків до пронації стопи приєднується зовнішя ротація кісток гомілки. При цьому виникає напруження передньої групи медіальних зв’язок, які “тягнуть” за собою кісточку в передньому напрямі. Зрозуміло, що ця кісточка спричиняє більший супротив такій деформації, чим при “чистій” пронації, і ламається рідко. Одночасно розвивається деформація вертіння зовнішньої кісточки, чому допомагає натягування задньої групи латеральниї зв’язок. Подібна сполучена дія супроводжується утворенням косого перелома задньонижнього відділа цієї кісточки з елементами крутіння.
    
Мал.236. Внутрішньосуглобовий перелом внутрішньої кісточки з незначним розходженням відламків.

    На відміну від пронаційних переломів, переломи при супінації виникають значно рідше. Але у випадках супінації розвиваються розтягуючі напруження на зовнішній поверхні малогомілкової кістки із максимумом на самій кісточці і стискаючі – на зовнішній поверхні медіальної з вертикальною орієнтацією. Це говорить про згин обох кісточок. Згин зовнішньої кісточки обумовлений натягуванням латеральних зв’язок, а внутрішньої – тиском блока надп’яткової кістки. Перелом зовнішньої кісточки розміщується поперечно і на рівні суглобової щілини ( з зоною розрива кісткової тканини на зовнішній поверхні і долома – на внутрішній ). Внаслідок згина медіальної кісточки на її суглобовій поверхні виниають розтягуючі напруження, які утворюють зону розрива, а на зовнішній – стискаючі з формуванням зони долома. Сам же перелом має косий напрямок знизу вгору і всередину. Такі переломи можуть бути як
ізольовані, так і в сполученні. Останні описані в травматологічній літературі як переломи по типу Мальгеня.


     Мал.237. Схеми топографії напружень (а) і механізма утворення перелома типа Мальгеня (б).

         До чисто конструкційних переломів відносять переломи типа Десто, або перелом заднього краю суглобового відділа великогомілкової кістки (“третя кісточка”). Умовою утворення такого перелома є максимальна підошвенна флексія стопи ( як правило, при спуску по східцевому маршу і опорі на черговий східець п’яткою). При цьому задня частина блока надп’яткової кістки впирається у відповідний край суглобової поверхні великогомілкової кістки і відгинає його з концентрацією розтягуючих напружень на суглобовій поверхні, де і виникає первинний розрив кісткової тканини з формуванням косого перелома.
     У випадку зворотнього руху стопи (тильне згинання), наприклад при швидкому підніманні по східцевому марші з опорою на черговий східець носком “розслабленої стопи”, передній відділ блока надп’яткової кістки “вдаряє” в передній край суглобової поверхні великогомілкової кістки, де може виникнути контактне пошкодження у вигляді зім’яття компактної і губчастої речовини. Подібне контактне пошкодження пов’язане з тим, що на відміну від заднього краю надп’яткової кістки передній виражений слабіше і закруглений.
    
В цих же умовах з комбінацією підвертання стопи всередину або назовні утворюється трьохкісточковий перелом.

      
     Мал.238. Схеми топографії напру-             Мал.239. Переломи обох кісточок (стрілка)
     жень (а) і механізму утворення                  і заднього      відділу великогомілкової
     перелому типа Десто (б).                              кістки (подвійна стрілка).

         Окрім вказаних варіантів констукційних переломів в області гомілкоступневого суглоба, кістчки травмуються від безпосередньої дії (удару) твердим тупим предметом з обмеженою поверхнею співудара, наприклад від удару в область зовнішньої кісточки рантом бутси футболіста (чи в інших умовах). Якщо удар прийшовся в область верхівки зовнішньої кісточки, то в результаті її згина може сформуватися поперечний перелом на рівні суглобової щілини з первинним розривом кісткової тканини на зовнішній поверхні.
     У випадку удару в основу зовнішньої кісточки можливі поперечний або осколковий переломи на рівні нижнього краю міжгомілкового синдесмоза з зоною розрива на внутрішній поверхні.
     Переломи в області гомілкостопного суглоба при його компресії зустрічаються вкрай рідко і, як правило, в результаті переїзду колесом транспорта, що рухається. В момент травми гомілкостопний суглоб “набуває” найбільш стійкого положення і стискається в боковому напрямі. Якщо ламаються тільки кісточки, то це трапляється внаслідок їх згина до середньої лінії, а площини переломів мають поперечну орієнтацію, що підтверджується і напрямом розтягуючих напружень в кістковій тканині.
     Якщо компресія продовжується, то контактна дія малогомілкової кістки на метафіз великогомілкової призводить до виникнення повздовжніх тріщин з ознаками долома на іх зовнішніх поверхнях.
     Рентгенологічне дослідження у двох проекціях ділянки гомілко-стопного суглоба дає можливість уточнити характер перелому, ступінь зміщення відламків і підвивиху стопи. Щоб виявити рентгенологічно (в сумнівних випадках) розрив міжгомілкового синдесмозу, слід вивести його поворотом стопи всередину на 20-25°, тому, що малогомілкова кістка у вирізці великогомілкової знаходиться дещо ззаду і нею перекривається. Якщо виявлено перелом медіальної кісточки з розривом міжгомілкового синдесмозу і підвивих стопи, слд зробити додатково рентгенограму верхньої третини гомілки або всієї гомілки на одній плівці, щоб підтвердити перелом Мезонева.
     Зміщення кісточки вгору можливо оцінити в задній проекції по міжкісточковому куту, який складає в нормі 8 - 15°. Однак більш точним буде вимірювання відстані між рівнями кінців кісточок.
     Нарешті зміщення латеральної кістчки в сагитальній проекції рекомендується оцінювати в строго боковій проекції, коли обидва вали блока надп’яткової кістки накладаються один на одного.
     Слід пам’ятати, що розриви міжгомілкового синдесмоза часто спостерігаються при переломах в області гомілкостопного суглоба, а не діагностований розрив та міжгомілковий діастаз, навіть при правильному співставленні і зрощенні відламків, може привести до розвитку деформуючого артроза.
     Оцінка стану дистального міжгомілкового синдесмоза можлива на рентгенограмах, виконаних як у прямій, так і в косій проекціях. На відстані 1 см проксимальніше горизонтальної суглобової поверхні великогомілкової кістки вимірюється вільний міжгомілковий простір (ВМП) і ширина перекриття гомілкових кісток (ШП).
    
Мал. 240. Методика оцінки вертикального зміщення латеральної кісточки: а – між- кісточковий кут; б – відстань між рівнями кінців кісточок.
    
     ВМП вимірюється між медіальним краєм малогомілкової кістки і дном малогомілкової вирізки великогомілкової кістки. Перекриття гомілкових кісток оцінюється відстанню між медіальним краєм малогомілкової кістки і переднім горбом великогомілкової кістки.
     В нормі ВМП на прямих задніх рентгенограмах складає 6 мм і менше, на косих задніх – менше 10 мм. ШП гомілкових кісток в нормі рівна 6 мм і більше на прямих задніх рентгенограмах. Величини об’єктів, що вимірюються, знаходяться у зворотній пропорціональній залежності. Але треба наголосити, що у 20% здорових чоловіків величина ВМП перевищує 6 мм і тільки у 8% здорових жінок ШП досягає 6 мм. Це ще раз говорить про необхідність порівняльного аналіза рентгенограм пошкодженої і здорової кінцівок, як правило, це дозволяє виявити навіть незначний діастаз в міжгомілковому сполученні і діагностувати пошкодження.
    
                     ШП                                   ВМП

     Мал.241. Методика виявлення дистального міжгомілкового діастаза:а-ВМП – вільний міжгомілковий простір; б-ШП -ширина перекриття гомілкових кісток.

    
Мал.242. Позасуглобовий перелом малогомілкової кістки. Розрив міжгомілкового сполучення. Підвивих стопи назовні.

         При цьому треба мати на увазі, що переломи малогомілкової кістки дистальніше синдесмоза, як правило, не супроводжуються його пошкодженням, переломи на рівні синдесмоза в половині випадків сполучені з його розривом, а переломи малогомілкової кістки проксимальніше синдесмоза, як правило, комбінуються з його пошкодженням (Ткаченко С. С., Глібов Ю. І., 1977).
     Особливості переломів у дитячому віці. Скостеніння дистального епіфіза великогомілкової кістки проходить за рахунок кісткового зачатку, який з’являється через 1, - 2 роки після народження. По даним Н. С. Косинської  (1958), точка скостеніння виникає в медіальній половині хрящового епіфіза і часто у дітей до 5 – 6 років зберігає це ексцентричне положення, яке іноді помилково розцінюють як епіфізеоліз. В 9 – 13 років біля верхівки внутрішньої кісточки з’являється додаткове ядро скостеніння os subtibialis, яке зазвичай зливається з основною частиною епіфіза в 12 – 14 років. Os subtibialis часто приймають за відрив кісткового фрагмента. Всі зв’язки гомілкостопного суглоба прикріплюються нижче епіфізарної лінії, в зв’язку з чим при травмі створюються сприятливі умови для епіфізеоліза. При травмі медіального відділа суглоба виникає епіфізеоліз медіального фрагмента епіфіза. При цьому медіальний відділ росткової зони має розширений вигляд, а в епіфізі, в центгальному його відділі, часто видно лінію перелома.
     При травмі латерального відділа суглоба частіше за все трапляється остеоепіфізеоліз зовнішньої кісточки. При остеоепіфізеолізі великогомілкової кістки лінія перелома метафіза підіймається вгору від зони росту і виникає відрив досить великого фрагмента клиноподібної форми від задньозовнішнього відділа метафіза великогомілкової кістки. На рентгенограмі в задній проекції цей вид перелома виявляється з великим трудшощами, при цьому значну інформацію дає бокова рентгенограма. У тих випадках, коли ядер скостеніння ще немає або епіфізарні зони широкі, діагноз епіфізеоліза встановлюють по рентгенограмі, виконаній на 10-й день від момента травми, оскільки за цей час з’являється периостальна
мозоль. Інколи епіфізеолізи не проявляються рентгенологічно. При наявності клінічних ознак епіфізеоліза і відсутності рентгенологічних доказів необхідно схилитися до діагнозу остеоепіфізеоліз, провести відповідне адекватне лікування.

      
     Мал.243. Рентгенограма дитини Мал244.Рентгенограми дитини 11 років. Остеоепіфізе-
     12 років. Остеоепіфізеоліз             оліз дистального епіфіза великогомілкової кістки
     зовнішньої кісточки.                      з переломом малогомілкової кістки.

    
Мал.245. Рентгенограми (порівняльні) гомілко-стопних суглобів. Остеоепіфізеоліз зовнішньої кісточки правого гомілко-стопного суглоба.

          Особливості спортивної травми. Переломи кісточок у спортсменів складають до 13,1% усіх переломів і зустрічаються, як правило, у лижників  (гірськолижників і двоєборців), регбістів, футболістів, мотогонщиків і легкоатлетів.
     У лижників, як правило, механізм пошкодження ротаційний – в момент виходу з віража. У двоєборців – в момент приземлення (стрибки з трампліна).
     У регбістів та футболістів механізм травми може бути різним. Умовою для виникнення перелома служить удар в область гомілкостопного суглоба, а також підвертання стопи всередину і ротація гомілки назовні. Перелом кісточок опорової ноги може трапитися в момент удара по м’ячу іншою ногою, а також при приземленні спортсмена після стрибка і падіння при взятті м’яча.
     Важку травму гомілкостопного суглоба можуть отримати мотогонщики, наприклад, при проходженні крутого віража може трапитися удар підніжкою в область гомілкостопного суглоба.
     Баскетболісти можуть отримати подібну травму в момент приземлення після стрибка, легкоатлети – під час кроссового бігу, частіше по нерівній пересічній місцевості – виникає підвертання стопи всередину.
    
Мал.246. Розрив бокової зв’язки гомілко-стопного суглоба.
     Розрив зовнішніх бокових зв’язок гомілко-стопного суглоба – досить тяжка травма, так як супроводжується пошкодженням капсули суглоба і служить причиною різних ускладнень, що надовго виводить спортсмена із строю, а в ряді випадків служить причиною спортивної інвалідності.





Комментарии:
- Система коментариев HyperComments - Система коментариев сайта
1
26.09.2012
Кулик Олег
   Дякую! Дуже сподобалось, все детально і зрозуміло.
18.11.2013
тарас
   дякую за статтю тепер я знаю що у мене за перелом
Для авто перевода выбырите язык и нажмите:
ВХІД


Запам`ятати
Not a member?
Register now!!
ТОП-10 статтей:


1 - Рентгенологическая оценка изменений легочного рисунка в норме и при патологи


2 - Визуальная диагностика заболеваний пищевода у собак и кошек (часть1)


3 - Диагностика заболеваний пищевода (общие положения)


4 - Визуальная диагностика отдельных заболеваний пищевода


5 - Діагностика новоутворень


6 - Слизистая киста желчного пузыря (мукоцеле) у собак


7 - Пошкодження ключиці


8 - Рентгенологическая оценка изменений легочного рисунка в норме и при патологи(Окончание)


9 - Формування зображення


10 - Переломи кісток стопи (1)
 

© 2008-2017 Радиологический Портал

mail to admin
При використанні представлених матеріалів
посилання та вказання автора обов`язкове
     Сторінка згенерована за 0.066 с.
Page copy protected against web site content infringement by Copyscape