Вы должны установить, или обновить Flash Player, чтоб просматривать этот сайт.
Установить Flash Player
 РАДИОЛОГИЧЕСКИЙ ПОРТАЛ
  радиология человека и животных

  to do to see and to describe
Травми кінцівок
Загальні принципи рентгенологічного дослідження кісток та суглобівдіагностика механізмів переломівРентгенологічна оцінка давності пошкодженьОцінка давності...2Пошкодження лопаткиПошкодження ключиціВивихи плечаПереломи плечової кісткиПереломи діафізу плечової кісткиПереломи дистального кінця плечової кісткиВивихи передпліччяПереломи кісток передпліччяПереломи діафізів кісток передпліччяПереломи дистальних кінців кісток передпліччяТравматичні вивихи кісток зап’ясткаПереломи кісток кистіВивихи в зап’ястково-п’ясткових суглобах.Пошкодження кісток і суглобів нижніх кінцівокВивихи стегнаПереломи діафізу стегнової кісткиПереломи дистального кінця стегнової кісткиТравматичні вивихи гомілкиПереломи проксимального кінця кісток гомілкиПереломи діафізів гомілкових кістокПереломи в області гомілково-стопного суглоба.Вивихи стопи Переломи кісток стопи (1)Перелом кісток стопи (2)ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ТА ПРИЧИНИ ДІАГНОСТИЧНИХ ПОМИЛОК ПРИ ПЕРЕЛОМАХ ТА ВИВИХАХКороткий словник епонімічних термінівПатологическая биомеханика, вывихи и переломы


Автор:Стовба В.Г.
м. Полтава Україна
Рентгенологічні дослідження » Кістково-суглобова система » Травми кінцівок

Всего голосов:
ПЕРЕЛОМИ ДИСТАЛЬНИХ ВІДДІЛІВ КІСТОК ПЕРЕДПЛІЧЧЯ

         Переломи дистальних кінців кісток передпліччя зустрічаються дуже часто і становлять близько 20 % усіх переломів скелета. Переломи ж дистального кінця променевої кістки зустрічаються найбільш часто серед усіх переломів кісток скелета і складають від 10 до 33 %. По відношенню до всіх переломів кісток передпліччя вони складають 69-73,5 %.
    

     Мал.106. Типові пошкодження області променево-зап’ясткового суглоба (схема): 1, 2 – внутрішньосуглобові переломи променевої кістки; 3, 4, 5 – переломи променевої кістки в типовому місці зі зміщенням метаепіфізарного відламка назовні (3), в долонний (4) і тильний (5) боки.

     Розрізняють такі переломи: 1) променевої кістки в типовому місці без відриву і з відривом шиловидного відростка ліктьової кістки; 2) дистальний епіфізеоліз або остеоепіфізеоліз променевої кістки або обох кісток передпліччя; 3) ізольовані метаепіфізарної ділянки ліктьової кістки; 4) дистальні метаепіфізарні обох кісток передпліччя; 5) ускладнені
променевої кістки.
    
     a б

    
     в г
 Мал.107. Рентгенограми променево-зап’ясткового, дистального променево-ліктьового суглобів і зап’ястка а – пряма долонна; б – бічна, в – коса тильна; г – коса долонна проекції  (1 – головка ліктьової кістки; 2 – шилоподібний відросток ліктьової кістки; 3 – суглобова поверхня і долонний край ліктьової вирізки променевої кістки; 4 – тильний край ліктьової вирізки променевої кістки;        5 – суглобовий обвід головки ліктьової кістки; 6 – рентгенівська суглобова щілина дистального променево-ліктьового суглоба; 7 – суглобова зап’ясткова поверхня і прилеглий долонний край променевої кістки; 9 – шилоподібний відросток променевої кістки; 10 – бічна поверхня метафіза променевої кістки; 11 – яовноподібна кістка; 12 – півмісяцева кістка; 12б – тильний ріг півмісяцевої кістки; 12в – долонний ріг півмісяцевої кістки; 13 – тригранна кістка;                     14 – горохоподібна кістка; 15 – кістка-трапеція; 16 – трапецієподібна кістка;    17 – головка;      18 – основа головчастої кістки; 19 – гачкувата кістка; 20 – гачок гачкуватої кістки; 21 – передня поверхня променевої кістки; 22 – задня поверхня променевої кістки; штрих-пунктирною лінією позначені ознаки правильного співвідношення в суглобах).
     Променево-зап’ястковий суглоб утворений суглобовою поверхнею променевої кістки, суглобовим диском, який доповнює короткий дистальний епіфіз ліктьової кістки, і проксимальними поверхнями першого ряду кісток зап’ястка (човноподібної, півмісяцевої і тригранної). Суглобова капсула тонка, особливо ззаду, починається по краях суглобових поверхонь кісток і суглобового диска. По своїй будові суглоб відноситься до складних, по формі суглобових поверхонь – до еліпсоподібних з двома осями рухів: у фронтальній і сагитальній. Навкруги фронтальної осі об’єм згинально-розгинальних рухів складає від 115 до 170°; навкруги сагитальної осі приведення кисті – 40°, відведення – 20°. Комбінація згинально-розгинальних рухів, приведення та відведення дозволяють обертати кисть по колу.
     Перелом променевої кістки в типовому місці. Цей вид переломів має типові непрямий (конструкційний) механогенез травми і локалізацію. Трапляється переважно у людей похилого віку (у більшості своїй – у жінок середнього і похилого віку), а також у холодну пору року, коли слизько.
     Перелом виникає під час падіння на випрямлену руку з висоти (в тому числі з висоти власного росту) з опорою на кисть. Можливо також отримати таке пошкодження всередині салона автомобіля в момент упора (об обід рульового колеса, об панель приладів управління і тому подібне).
     Кістка ламається в дистальному метаепіфізі на відстані 1 –3 см від суглобової щілини (на місці бувшої зони росту). Часто, приблизно в чверті всіх випадків, із якоїсь точки середньої третини поперечної лінії перелома відходять Т-подібна внутрішньосуглобова тріщина і значно рідше – V-подібна. Роздроблення епіфіза є відносною рідкістю. Площина перелома зазвичай іде косо з долонного дистального боку в тильному і проксимальному напрямку, це значить, що лінія перелома на долонній поверхні кістки лежить ближче до суглоба, чим на тильному боці.
    
    
     Зміщення відламків буває дуже різним як по характеру, так і по ступеню. В основному характер лінії перелому і характер зміщення периферичного відламка залежать від механогенезу травми, тобто від того – згинається чи розгинається кисть в момент травми. Виходячи з цього переломи умовно розділяють на згинальні і розгинальні.

    
     Мал. 108. Типовий перелом променевої кістки (перелом. Колеса).   Перелом в метаепіфізарному відділі кістки, відрив шилоподібного відростку ліктьової кістки.

    Під час падіння на розігнуту кисть з опорою на долоню виникає поперечний або косий перелом променевої кістки із зміщенням відламка в бік тилу і дещо радіально. Цей перелом називають екстензійним, або переломом Колесса  (Colliss – лікар, який описав його у 1814 р.).
     При екстензійному переломі із значним зміщенням відламка під кутом, відкритим до тилу, на долонну поверхню випирає край центрального відламка, через який натягуються нерв, сухожилки, судини, що супроводжується відповідною клінічною симптоматологією. Інколи відламком розчавлюється квадратний пронатор. У дітей при такому механогенезі травми, як правило, виникає дистальний епіфізеоліз променевої кістки, рідше – перелом обох кісток передпліччя на 4 – 5 см вище променево-зап’ясткового суглоба, що є дуже типовим.
    
Механогенез травми такий: на задніх поверхнях кісток у їх дистальному відділі переважають стискаючі напруження; на передній поверхні кісткова тканина розтягується; формується “розгинальний” перелом променевої кістки: зона розриву -  на передній поверхні, зона долому – на задній. В зоні долому часто зустрічаються елементи “вбивання”, що заважає їх зміщенню.


                      а                     б

    Мал.110. Схеми топографії напружень (а) імеханізма утворення (б) “розгинального” перелома променевої кістки в типовому місці.

    
Під час падіння на зігнуту в променево-зап’ястковому суглобі кисть виникає флексійний перелом, або перелом Смітта, при якому периферичний відламок зміщується у долонний бік.

    
     Мал.111. Перелом променевої кістки в типовому місці (схема): а – згинальний; б –розгинальний.
       Механогенез травми є дзеркальним відображенням “розгинального” перелома і утворюється при опорі на тильну поверхню кисті. Зона розриву розміщена на задній поверхні променевої кістки, а зона долома – на передній.
    
               а                         б
     Мал.112. Схеми топографії напружень (а) і механізму утворення (б) “згинального” перелому променевої кістки у типовому місці.
     В тому і іншому випадках можливе також утворення відривного перелома шилоподібного відростка ліктьової кістки за рахунок натягування зв’язок. Чим різкіше виражено радіальне зміщення, тим більше даних на користь ускладнення перелома променевої кістки відривом шилоподібного відростка ліктьової кістки. Цей перелом шилоподібного відростка біля його основи, що трапяється в результаті натягування ліктьової коллатеральної зв’язки, зустрічається наскільки часто (приблизно в 70 % усіх випадків), що власне входить в симптомокомплекс типового перелома променевої кістки.
     При діагностиці відривного перелома шилоподібного відростка треба пам’ятати його численні нормальні варіанти; часто відросток дуже короткий, він може взагалі бути відсутній, може бути розміщений не біля поверхневого краю ліктьової кістки, а ближче до її довгої осі. Якщо шилоподібний відросток попадає в щілину перелома, то показано оперативне втручання. Зазвичай відламаний відросток на протязі часу розсмоктується і зникає, у інших випадках, особливо коли він має великі розміри, залишається відділеним від епіфіза кістки псевдоартрозом. Необхідно також звернути особливу увагу на структуру човноподібної кістки, так як в результаті перелома променевої кістки в типовому місці в деяких випадках виникає також і перелом цієї кістки.
    

     Мал.113. Забитий перелом променевої кістки в типовому місці. Відрив шилоподібного відростка ліктьової кістки.
     У випадках, коли під час падіння сила продовжує діяти по осі променевої кістки, виникають вбиті переломи в типовому місці, а ще більша сила призводить до розклинення периферичного відламка за типом Т- і У- подібних внутрішньосуглобових переломів. Якщо цей механізм травми супроводжується одночасно різким раптовим відхиленням кисті в бік променевої кістки  (радіальною девіацією ), натягом зв’язки відривається шиловидний відросток ліктьової кістки або виникає розрив променево-ліктьового з’єднання з підвивихом променевої кістки.
     Крайовий перелом дистального кінця променевої кістки (перелом Бартона, шоферський) виникає в момент віддачі заводної ручки автомобіля або під час падіння на перерозігнуту кисть.
     Рентгенологічно ( в двох проекціях ) уточнюють місце і особливості перелому.
    
    
Особливості діагностики в дитячому віці. При епіфізеолізі у дітей в сумнівних випадках роблять порівняльну рентгенографію здорової руки. Дистальний кінець променевої кістки – це одно із місць, де найбільш часто до 17 – 18-річного віку зустрічається епіфізеоліз або в чистому вигляді, або переважно в сполученні з параепіфізарними переломами або тріщинами. У більшості випадків лінія перелома тільки в ульнарній частині кістки проходить по епіфізарному хрящу, в радиальній же частині має місце порушення цілості кістки. Розміри відламаного фрагмента інколи дуже маленькі і виявляються тільки на структурних рентгенограмах.  Якщо часто і спостерігається затримка росту в довжину (на місці перелому) через втягування в процес росткового хряща, то вона носить короткочасний характер, ніколи не буває значною і швидко вирівнюється.

    
     Мал.114. Рентгенограми променево-зап’ясткового суглоба дитини 12 років. Остеоепіфізеоліз променевої кістки   в типовому місці.
    
     Особливості спортивної травми. Найбільш часто зустрічаються пошкодження зони променево - зап’ясткового суглоба у боксерів, гімнастів і футболістів (воротарів).
     Вивих дистального кінця ліктьової кістки частіше за все спостерігається у мотогонщиків, борців і у спортсменів ігрових видів спорту. Вивих трапляється в результаті падіння на витягнуту руку. При цьому пошкоджується зв’язка нижнього променево-ліктьового суглоба, яка з’єднує дистальний кінець ліктьової кістки з променево-зап’ястковим суглобом, виникає зміщення головки ліктьової кістки в бік долоні. Часто вивих головки ліктьової кістки сполучений з переломом її шилоподібного відростка.
     Загальні особливості діагностики. Треба прийняти за правило, що, не залежно від клінічної картини, при наявності даних за перелом дистального відділу кісток передпліччя, необхідно на знімках отримати зображення всієї дистальної частини передпліччя, зап’ястка і, по можливості, п’ясткових кісток. При найменшій підозрі на травму в проксимальному відділі передпліччя повинна бути відзнята і вся його проксимальна частина разом з ліктьовим суглобом.
     Досить відповідальним моментом рентгенологічного дослідження є оцінка характеру зміщення відламків. На рентгенограмі променево-зап’ясткового суглоба здорової людини в прямій проекції суглобова поверхня променевої кістки нахилена в ульнарний бік і утворює з поздовжньою віссю кут, рівний приблизно 65°. Окрім цього, ця поверхня зазвичай більше виступає в дистальному напрямку, чим головка ліктьової кістки. На знімку в бічній проекції суглобова поверхня променевої кістки нахилена в долонний бік і утворює з цією ж віссю кут в 5-10°.
     При пошкодженні епіметафізу вказані співвідношення порушуються. Майже у всіх потерпілих на знімку в прямій проекції виявляється поворот кисті в променевий бік. Кут між суглобовою поверхнею променевої кістки і поздовжньою віссю зменшується. Чим більше відведена кисть назовні, тим значніше зміщений в цьому ж напрямку відламаний фрагмент шилоподібного відростка (тяга бокової ліктьової зв’язки).
    
Значно важливіше значення має правильна оцінка знімка в бічній проекції, тобто оцінка ступеня тильного зміщення периферичного відламка. Цей вид зміщення у відповідності з механізмом пошкодження – падінням на витягнуту руку – виникає у більшості потерпілих і має в собі головну небезпеку для функції кінцівки. Суглобова поверхня вже не нахилена в бік долоні – вона розміщена прямо або навіть нахилена в бік тилу.

          
                                        а                                     б

    Мал.115. Долонна (а) і бічна (б) рентгенограми променево-зап’ясткового суглоба у здорової людини. Цифри означають величину кута між суглобовою    поверхнею променевої кістки і поздовжньою віссю цієї ж кістки (показані білою пунктирною лінією).             

    
                                    а                                       б

    Мал.116. Долонна (а) і бічна (б) рентгенограми променево-зап’ясткового суглоба. Перелом дистального епіметафіза променевої кістки зі зміщенням периферичного відламка під кутом, відкритим в бік тила (цифри показують величину кута між суглобовою поверхнею променевої кістки і поздовжньою віссю цієї ж кістки).

     

    

Мал.117. Джерела помилок при вивченні рентгенограм кисті (пояснення в тексті)
     1. Псевдоепіфіз, зустрічається як у здорових, так і у хворих з дізостозами і деякими некістковими генетичними захворюваннями.
     2. Компактні кісткові острівці, норма.
     3. Живлючі судинні канали.
     4. Псевдопериостит.
     5. Обмежене потовщення кортикального шару плечової кістки, спостерігається як прояв робочої гіпертрофії, а конкретно, при перевантаженні m.pronator teres.
     6. Шилоподібна кістка (ліктьової кістки), мається декілька причин цього утворення: травматичний відрив кістки, персистуючий апофіз епіфіза ліктьової кістки при наявності в ньому двох ядер скостеніння, асептичний некроз, поза комплектна os triangulare.
     7. Позакомплектна os hypolunatum, дійсне генуінне походження її сумнівне, вірогідніше за все, вона є посттравматичним кістковим фрагментом, не треба плутати з компактним кістковим острівцем.
     8. “Os paralunatum”, походження її неясне, найбільш вірогідно. Що вона є наслідком травматичного відриву кісткового фрагменту.
     9.Обмежене згущення кісткової структури півмісяцевої кістки. Як правило є наслідком травматичного перевантаження цієї кістки.
     10.Обмежене потовщення горбчастості променевої кістки, норма, обумовлене робочою гіпертрофією m. Extenzor carpi radialis longus.
     11. Екзостоз трьохгранної кістки, норма, можливі причини – конкресценціїї позакомплектної os ulnare externum, звапнення зв?язки, що внадрилась у кістку.
     12. Горбок човноподібної кістки, норма.
     13. Заглиблення для позакомплектної  os centrale, норма.
     14. Позакомплектна os styloid, практично неможливо відрізнити її від інших позакомплектних кісток – parastyloid та metastyloid, шипоподібний відросток 3-ї п?ясткової кістки розвинутий, як правило, нормально.
     15. Позакомплектна os triangulare, може бути також наслідком травматичного відриву кістки або звапненям суглобового хряща.
     16. Кистозні утворення в човноподібній та головчастій кістках, можуть мати патологічне значення (кістковий некроз, геморрагії), зустрічаються в різних кістках зап?ястку, переважно проксимального ряду, на думку деяких авторів (Ravelti) вказані утворення можуть бути відображенням ортоградної площини живлячих судин.
     17. Гачок гачкоподібної кістки, може бути досить великих розмірів, інколи спостерігається у вигляді персистуючого самостійного ядра скостеніння, в таких випадках треба диференціювати вказане утворення з переломом.
     18. Позакомплектна os capitatum sekundarium, треба диференціювати з кісточкою Gruber.
     19. Позакомплектна os trapezoideum sekundarinm.
     20. Нормальне потовщення кортикального шару 5-ї п?ясткової кістки, обумовлене роздратуванням м?яза.
     21. Нормальне потовщення кортикального шару 5-ї п?ясткової кістки, обумовлене роздратуванням м?язу.
     22. Рентгенологічна суглобова щілина з?єднання горохоподібної кістки, не треба плутати з підвивихом цієї кістки.
     23. Нормальне потовщення епіфіза променевої кістки. При травмі може нагадуввати кісткову мозоль.
     24. Позакомплектна os hamulare terminale.
     25. Рідка локалізація додатклвих ядер скостеніння, не треба плутати з кістковим відламком і асептичним некрозом.
     26. Горбчастість дистальних фаланг.
     27. Нігтьовий майданчик кінцевої фаланги.
     28. Пакільцепордібний епіфіз – відображення периферичного дізостозу при деяких генетичних захворюваннях.
     29. Дрібне кругле просвітлення, обумовлене ортогональною проекцією судинного живлячого каналу.
     30. Черезмірний розвиток горохоподібної кістки, норма.
     31. Смужка, обумовлена долонною променевозап?ястковою зв?язкою, не треба плутати з епіфізарною лінією і наслідками перелому.





Комментарии:
- Система коментариев HyperComments - Система коментариев сайта
Для авто перевода выбырите язык и нажмите:
ВХІД


Запам`ятати
Not a member?
Register now!!
ТОП-10 статтей:


1 - Рентгенологическая оценка изменений легочного рисунка в норме и при патологи


2 - Визуальная диагностика заболеваний пищевода у собак и кошек (часть1)


3 - Диагностика заболеваний пищевода (общие положения)


4 - Визуальная диагностика отдельных заболеваний пищевода


5 - Діагностика новоутворень


6 - Слизистая киста желчного пузыря (мукоцеле) у собак


7 - Пошкодження ключиці


8 - Рентгенологическая оценка изменений легочного рисунка в норме и при патологи(Окончание)


9 - Формування зображення


10 - Переломи кісток стопи (1)
 

© 2008-2017 Радиологический Портал

mail to admin
При використанні представлених матеріалів
посилання та вказання автора обов`язкове
     Сторінка згенерована за 1.771 с.
Page copy protected against web site content infringement by Copyscape