Вы должны установить, или обновить Flash Player, чтоб просматривать этот сайт.
Установить Flash Player
 РАДИОЛОГИЧЕСКИЙ ПОРТАЛ
  радиология человека и животных

  to do to see and to describe
Травми кінцівок
Загальні принципи рентгенологічного дослідження кісток та суглобівдіагностика механізмів переломівРентгенологічна оцінка давності пошкодженьОцінка давності...2Пошкодження лопаткиПошкодження ключиціВивихи плечаПереломи плечової кісткиПереломи діафізу плечової кісткиПереломи дистального кінця плечової кісткиВивихи передпліччяПереломи кісток передпліччяПереломи діафізів кісток передпліччяПереломи дистальних кінців кісток передпліччяТравматичні вивихи кісток зап’ясткаПереломи кісток кистіВивихи в зап’ястково-п’ясткових суглобах.Пошкодження кісток і суглобів нижніх кінцівокВивихи стегнаПереломи діафізу стегнової кісткиПереломи дистального кінця стегнової кісткиТравматичні вивихи гомілкиПереломи проксимального кінця кісток гомілкиПереломи діафізів гомілкових кістокПереломи в області гомілково-стопного суглоба.Вивихи стопи Переломи кісток стопи (1)Перелом кісток стопи (2)ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ТА ПРИЧИНИ ДІАГНОСТИЧНИХ ПОМИЛОК ПРИ ПЕРЕЛОМАХ ТА ВИВИХАХКороткий словник епонімічних термінівПатологическая биомеханика, вывихи и переломы


Автор:Стовба В.Г.
м. Полтава Україна
Рентгенологічні дослідження » Кістково-суглобова система » Травми кінцівок

Всего голосов:

ПЕРЕЛОМИ ПЛЕЧОВОЇ КІСТКИ

          Переломи плечової кістки. Переломи плечової кістки становлять 7 – 12 % усіх переломів кісток скелета. Вони можуть виникати внаслідок прямої і непрямої травми з відповідною лінією зламу і зміщенням відламків (мал.34).
    
Класифікація. Розрізняють переломи проксимального кінця плечової кістки (по Кохеру – надгорбкові і підгорбкові), діафізу і дистального кінця.

    

    Мал. 34. Типові переломи проксимального відділу плечової кістки (схема) а – внутрішньосуглобові надгорбкові переломи: 1 – перелом анатомічної шийки, 2 – перелом головки; б – внутрішньосуглобові переломи: 3 – черезгорбковий перелом, 4 – абдукційний перелом хірургічної шийки, 5 – аддукційний перелом хірургічної шийки, 6 – відрив великого горбка.

Переломи проксимального кінця плечової кістки бувають внутрішньосуглобовими  (переломи головки і анатомічної шийки; у дітей – епіфізеолізи) і позасуглобовими (ізольовані переломи великого або малого горбка, хірургічної шийки). Виникають вони як наслідок прямої   (удар) або непрямої (падіння на лікоть або кисть) травми. Надгорбкові переломи, як внутрішньосуглобові, залишають за собою різкі зміни по типу деформуючого артроза. Диференціювати між надгорбковими і підгорбковими переломами не завжди легко, тим паче, що часто мають місце і перехідні форми.
     Внутрішньосуглобові переломи. Плечовий суглоб утворений суглобовою ямкою лопатки і головки плечової кістки. Це типовий шароподібний суглоб з великим об’ємом рухів у різних площинах: навкруги фронтальної осі згинання до 115* та розгинання (назад) до 20* і приведення до 75 – 85* і вертіння плечової кістки до 100*. В цьому суглобі відсутні справжні суглобові зв’язки, а їх функції виконують м’язи навколо суглоба. Це, з одного боку, допомагає широті рухів, але з іншого – послаблює суглоб, що призводить до частих вивихів. Суглобова капсула прикріплюється до кісткового краю суглобової западини лопатки і закінчується біля анатомічної шийки плечової кістки.
     Переломи головки плечової кістки трапляються досить рідко, бувають у вигляді двох або й більше відламків. Переломи анатомічної шийки зустрічаються частіше. Зміщення відламків у цих випадках залежить від механогенезу і сили травми.
     При сильному ударі головка плечової кістки розбивається, а при переломі анатомічної шийки вона розвертається у порожнині суглоба і затискається внаслідок рефлекторного скорочення довгих м’язів плеча. Від сили, яка діє по осі плеча, відламки можуть збиватися докупи.

     

    

    
Мал. 35. Рентгенограма плечового суглоба в задній проекції: а – без ротації; б – з ротацією плеча досередини; в – в аксіальній проекції ( 6 – надплечовий кінець ключиці; 12 – дзьобоподібний відросток лопатки; 17 – задній край суглобової западини; 18 – передній край суглобової западини; 23 – надплечовий відросток лопатки; 24 – головка плечової кістки; 25 – анатомічна шийка плечової кістки; 26 – великий горбок; 27 – малий горбок; 28 – хірургічна шийка плечової кістки; 29 – рентгенівська суглобова щілина; 30 – медіальна поверхня тіла плечової кістки; 31 – її латеральна поверхня; 32 – передня поверхня тіла плечової кістки; 33 – її задня поверхня; 34 – гребінь малого горбка; 35 – суглобова поверхня і нижній полюс суглобової западини ).

      Переломи хірургічної шийки – найчастіший вид пошкодження проксимального кінця плечової кістки, особливо у людей старшого віку. Це, в першу чергу, пов’язано з тим, що кістка тут позбавлена м’язового футляру. Різкий перехід потовщеного кортикального шару в більш тонкий, мала кількість і хаотичне розміщення остеонів та виражене звуження діафіза плечової кістки різко знижують міцність цієї ділянки в порівнянні з іншими відділами кістки. Виникають вони, як правило, внаслідок непрямої травми, при падінні на лікоть або витягнуту руку. Це значить, що їх механізм та морфологічні особливості залежать від положення кінцівки в момент травми.
     Від механогенезу залежить характер перелому і зміщення відламків. Ламається кістка в критичній зоні – між зафіксованою м’язами частиною плеча вгорі і внизу. При падінні на витягнуту руку, коли вектор навантаження співпадає з анатомічною віссю кістки, стискаючі напруження концентруються в кістковій тканині хірургічної шийки приблизно рівномірно по всій її поверхні, що обумовлює формування забитого перелому. В цьому випадку діафізарна частина кістки внадрюється в губчасту речовину головки. Периферичний відламок забивається в губчасту речовину дещо ширшого в діаметрі центрального відламка. Забиття ( зчеплення ) між собою відламків може виникнути також при аддукційних і абдукційних переломах.
     При падінні на витягнуту руку, коли ветор навантаження не співпадає з анатомічною віссю плечової кістки формується косопоперечний перелом. Механогенез пошкодження такий: стискаючі напруження концентруються на задньовнутрішній поверхні, а розтягуючі (значно менші по величині) – на зовнішній; руйнування кістки починається в зоні найбільшого стискання з забиванням компактної речовини діафіза в губчасту; при наростанні осьового навантаження виникає  розрив по зовнішній поверхні внаслідок вторинного згину.



     Мал. 36. Рентгенограма правого           Мал.37. Схеми топографії напружень
     плечового суглобу. Забитий                   ( а ) і  механізму утворення забитого       
     перелом хірургічної шийки.                    перелому ( б ) в області хірургічної
     шийки плечової  кістки.
    
Падіння на приведену та зігнуту в ліктьовому суглобі руку призводить до аддукційного перелому хірургічної шийки, при якому центральний відламок відводиться і ротується назовні, а периферичний приводиться до тулуба з утворенням кута в ділянці перелому, відкритого всередину і дещо назад.

Мал. 38. Схеми топографії напружень (а) і механізму утворення перелому в області хірургічної шийки (б) при падінні на руку і вертикальному положенні плечової кістки.
    
 



     Мал.39. Аксіальна ( а ) і задня ( б )          Мал.40. Схеми топографії напру-
     рентгенограми плечового суглоба.           жень (а) і механізма утворення
     Аддукційний перелом шийки.                   (б) аддукційного   плечової
                                                                            кістки перелома шийки плечової 
                                                                            кістки.

     

            Це падіння супроводжується згином плечової кістки назад і назовні. На передньовнутрішній поверхні хірургічної шийки спостерігається стискання кісткової тканини, а на латеральній – розтягування, але менше по величині.

    Мал.41. Аддукційний та абдукційний переломи хірургічної шийки плечової кістки (схема).

      Механогенез пошкодження слідуючий: осьове стискання і деякий згин плечової кістки вперед і всередину, яке не співпадає з поздовжньою віссю кістки; по передньовнутрішній поверхні воно складається із осьового стискання та стискання від згину; в задньозовнішніх відділах напруження кістки складає різницю між осьовим стисканням і розтягуванням від згину.
     При перевищенні межі пружної деформації формується перелом в пібгорбковій області, який продовжується на “бокових” поверхнях у вигляді розривної тріщини косо вниз і назовні та закінчується на передньовнутрішній поверхні зоною долому.
     Якщо в момент падіння плече відведене та зігнуте в ліктьвому суглобі, виникає абдукційний перелом, при якому відламки характерно зміщуються з утворенням кута, відкритого назовні і дещо назад. Центральний відламок приведений і ротований всередину, а периферичний перебуває у положенні відведення від тулуба. Це падіння супроводжується деяким згином плечової кістки всередину.
     Механогенез пошкодження слідуючий: максимальні розтягуючі напруження концентруються на зовнішній поверхні проксимального відділу  діафіза, напруження стискання – на зовнішній. Зона первинного розриву кісткової тканини розміщена на внутрішній поверхні хірургічної шийки, зона долому – на зовнішній.
     Переломи хірургічної шийки досить легко діагностуються рентгенологічно. Зазвичай має місце типове зміщення фрагментів під кутом, як правило, верхівка якого має напрямок у латеральний бік. Великі труднощі виникають у тих випадках, коли не виявляється бокового та кутового зміщення на рентгенограмі в прямій проекції. Причина помилкового висновку криється в труднощах, у деяких випадках, чи не бажанні рентгенлаборанта ( через страх нанести шкоду пацієнту ) провести дослідження в боковій проекції. Необхідно сказати, що як раз у найбільш відповідальних для рентгенодіагностики забитих переломах болісність, як правило, буває менша, і знімок відведеної кінцівки при латерально-медіальному напрямку променів є зараз, коли ми маємо в своєму розпорядженні електрично безпечні, малогабаритні і досить маневрові рентгенівські апарати, не складною технічною задачею. При всіх умовах при травмі проксимальної третини плечової кістки рентгенографія в двох взаємно перпендикулярних проекціях обов’язкова.
    
Мал. 42. Аксіальна (а) і задня (б)          Мал. 43. Схема напружень топографії
     рентгенограми плечового                         (а) і механізма утворення (б)
     суглоба. Абдукційний перелом               абдукційного перелома шийки
     шийки плечової кістки.                            плечової кістки.

          Це падіння супроводжується згином плечової кістки назад і назовні. На передньовнутрішній поверхні хірургічної шийки спостерігається стискання кісткової тканини, а на латеральній – розтягування, але менше по величині.
     Механогенез пошкодження слідуючий: осьове стискання і деякий згин плечової кістки вперед і всередину, яке не співпадає з поздовжньою віссю кістки; по передньовнутрішній поверхні воно складається із осьового стискання та стискання від згину; в задньозовнішніх відділах напруження кістки складає різницю між осьовим стисканням і розтягуванням від згину.
     При перевищенні межі пружної деформації формується перелом в пібгорбковій області, який продовжується на “бокових” поверхнях у вигляді розривної тріщини косо вниз і назовні та закінчується на передньовнутрішній поверхні зоною долому.
     Якщо в момент падіння плече відведене та зігнуте в ліктьвому суглобі, виникає абдукційний перелом, при якому відламки характерно зміщуються з утворенням кута, відкритого назовні і дещо назад. Центральний відламок приведений і ротований всередину, а периферичний перебуває у положенні відведення від тулуба. Це падіння супроводжується деяким згином плечової кістки всередину.
     Механогенез пошкодження слідуючий: максимальні розтягуючі напруження концентруються на зовнішній поверхні проксимального відділу діафіза, напруження стискання – на зовнішній. Зона первинного розриву кісткової тканини розміщена на внутрішній поверхні хірургічної шийки, зона долому – на зовнішній.
     Переломи хірургічної шийки досить легко діагностуються рентгенологічно. Зазвичай має місце типове зміщення фрагментів під кутом, як правило, верхівка якого має напрямок у латеральний бік. Великі труднощі виникають у тих випадках, коли не виявляється бокового та кутового зміщення на рентгенограмі в прямій проекції. Причина помилкового висновку криється в труднощах, у деяких випадках, чи не бажанні рентгенлаборанта (через страх нанести шкоду пацієнту) провести дослідження в боковій проекції.
    
Мал. 44. Аксіальна (а) і задня (б)           Мал. 45. Схема топографії напружень
      рентгенограми  плечового суглоба.       (а) і механізму утворення (б)      
     Абдукційний перелом шийки                  абдукційного перелому шийки
     плечової кістки.                                         плечової кістки.


     Необхідно сказати, що як раз у найбільш відповідальних для рентгенодіагностики забитих переломах болісність, як правило, буває менша, і знімок відведеної кінцівки при латерально-медіальному напрямку променів є зараз, коли ми маємо в своєму розпорядженні електрично безпечні, малогабаритні і досить маневрові рентгенівські апарати, не складною технічною задачею. При всіх умовах при травмі проксимальної третини плечової кістки рентгенографія в двох взаємно перпендикулярних проекціях обов’язкова.
     Особливості травми дитячого віку. В області плечового суглоба головка плечової кістки костеніє за рахунок трьох ядер скостеніння – головки, великого і малого горбків. Ядро малого горбка існує дуже недовго і майже не проглядається. До 7 – 8 років є два ядра скостеніння, які потім зливаються, утворюючи цілісну кісткову головку.
     Оскільки зона росту головки плечової кістки по передній поверхні розміщена гориронтально, а ззаду під кутом підіймається вгору, на задній рентгенограмі вона утворює фігуру трикутника. Основу цього трикутника інколи приймають за лінію перелома. Внаслідок анатомічних особливостей (капсула суглоба прикріплюється біля анатомічної шийки) в плечовому суглобі частіше виникають остеоепіфізеолізи.
    

     Мал. 46. Проекція росткової зони голов-  Мал.47. Рентгенограма плечового
     ки плечової кістки. Ядро скостенін-           суглоба дитини 8 років. Остео-
     ня латерального відділа акроміаль-            епіфізеоліз головки плечової
     ного (надплечового) відростка                    кістки.
     лопатки. Вертикальна щілина пере-
     лома акроміального (надплечового)
     відростка лопатки (схема).

      В механізмі виникнення епіфізеолізів та остеоепіфізеолізів переважає дія непрямого насилля, пов’язаного частіше за все з падінням і передачею поштовху від забою по поздовжній осі плеча. В таких випадках головка плеча впирається в акроміальний відросток лопатки і як би фіксується. Плечова кістка в області пошкодженого хряща зміщується в залежності від положення руки в момент травми. Частіше має місце абдукційний тип зміщення але зустрічаються і аддукційні епіфізеолізи. Більше половини всіх епіфізеолізів супроводжуються крайовими переломами метафізу, причому майже завжди відірваний фрагмент кістки залишався зв’язаним з головкою (остеоепіфізеоліз). Такі ситуації частіше спостерігаються в більш старшому віці – 14-19 років і дуже рідко супроводжуються повним відривом головки від плечової кістки.
     Це пояснюється віковими анатомічними особливостями цієї області – зміна з віком форми співідношення поверхонь головки та метафізу плечової кістки. Ось чому в більш ранньому дитячому віці епіфізеолізи з повним зміщенням зустрічаються частіше , чим у підлітків і юнаків.
     Необхідним є наголосити на те, що епіфізеолізи супроводжуються значно більшою ротацією головки плеча, чим у випадках переломів.
     Це обумовлене порівняно гладкими поверхнями на кінцях відламків, покритих ростковим хрящем, що допомагає легшому ковзанні. Наявність зовнішньої ротації плеча має важливе практичне значення, бо потребує відповідного положення кінцівки в момент репозиції.
     Переломи великого і малого горбків плечової кістки. Найчастіше трапляються ізольовані переломи великого горбка плечової кістки.
     Механогенез перелому майже типовий – непряма травма, яка спричинює відривний перелом, що виникає під час вивиху плеча. Внаслідок надмірного натягу м’язів (mm/ supraspinatus, infraspinatus, teres minor), які прикріплюються до великого горбка, останній відривається на рівні своєї основи і може зміщуватися вгору внаслідок скорочення цих м’язів.
     При переломах без зміщення іноді навідь важко визначити лінію перелому на передній рентгенограмі, тому роблять ще тангенційну рентгенограму з виведенням великого горбка. Таку проекцію слід використовувати для диференціації перелому горбка з субдельтовидним вапняковим бурситом, тим паче, що з клінічного боку бурсит проявляється часто лише після травми. Диференційна діагностика основана на тому, що вапнякові тверді або рідкі маси не мають кісткової трабекулярної структури і дають більш інтенсивну тінь. Вони в типових випадках складаються з декількох кульоподібних скупчень з випуклими нерівними контурами, зовнішня частина головки плеча не змінена, не виявляється той дефект, який обов’язково буває при відривному переломі горбка. Бурсит часто також виявляється і на іншому “здоровому” боці, де він нічим не проявляється. Описані випадки переломів великого горбка і від прямої травми.
    

    

     Мал. 48.Рентгенограма правого     Мал.49. Рентгенограма правого плечового
     плечового суглоба. Перелом            суглоба. Скостеніння сухожилка (тенді-
     великого горбка плечової                 ноз) надостного м’яза.
     кістки. Підвивих плеча вниз.               

      Переломи малого горбка зустрічаються надзвичайно рідко, виникають також за типом відривних переломів під час вивиху плеча.
     Особливості спортивної травми. В спортивній практиці спостерігаються ізольовані переломи і відриви великого і малого горбків плечової кістки. Переломи голівки та шийки характерні для людей похилого віку. Переломи великого горбка бувають значно частіше, чим їх розпізнають. Вони спостерігаються як супутні пошкодження при вивихах плеча. Ізольований перелом великого горбка може трапитися при падінні та забої області суглоба, наприклад, у мотогонщиків та гірськолижників. В цих випадках відламок буває великим, часто роздробленим, зміщення його незначне. Нерідко переломи великого горбка виникають при метанні диска, списа і тому подібне.
                 Розрив обертальної манжети плеча (ОМП).  Виділяється п'ять основних форм:

  • черезкістковий відрив ОМП,
  • повний розрив ОМП (дегенеративний і травматичний),
  • тендінози (звапнюючі та прості),
  • частковий розрив ОМП - "заморожене" плече (адгезивний капсуліт).

Основними причинами ураження ОМП є травми, мікротравматизація, підвищене функціональне навантаження, перенапруження. Іноді незначна на перший погляд травма, наприклад різкий помах рукою або струшування білизни на фоні тих, що мають місце, дегенеративних змін, може привести до обширних повних розривів ОМП. Причиною такої ранимості плечового суглоба, ймовірно, є результат еволюції людини з переходом її до прямоходження і підвищеної функціональної рухливості плечового пояса.
     Чрезкістковий розрив ВМП. Переломи великого горбика із зсувом більше 5 мм є показанням до оперативного лікування, особливо у осіб молодого і середнього віку, ведучих активний спосіб життя. Особливу уважність варто проявляти при відривах кортикальної пластинки горбика, що фактично є повним розривом ОМП. Зрощений перелом великого горбика із зсувом навіть в декілька міліметрів  зменшує підакроміальний простір і може стати причиною імпінджмент – синдрому і розвитку дегенерації ОМП. При відривах більш крупних фрагментів необхідно уважно вивчити аксіальні рентгенограми, оскільки тяга підостного і малоого круглого м'язів зміщує ці фрагменти назад, що може бути непомітним на прямій рентгенограмі.
     Повний розрив ОМП. Частіше виникає при непрямій травмі - падінні на лікоть, кисть, завертанні руки, прийомі вантажу зверху. Рідше - унаслідок прямого удару. Частіше виникає у осіб старше 40 років. Для дегенеративних повних розривів ОМП травма може бути незначною: струшування білизни, кидок предмету через голову, під час фізичного перенапруження і ін. Характерна значна дисоціація між об'ємами активних і пасивних рухів. Найбільш сильно страждають наступні види  рухів: відведення і зовнішня ротація. На рентгенограмах часті  верхні підвивихи плеча. Чим обширніше розрив ОМП, тим менше об'єм активних рухів при збереженні пасивних. Синдром замороженого плеча, як ускладнення, розвивається рідко. Больовий синдром, як правило, невиражений. Точний діагноз ставиться на підставі контрастної артрографії (виконується тільки в умовах стаціонару) ЯМРТ, УЗД плечового суглоба. Є показанням до оперативного лікуванню в плановому порядку.
     Частковий розрив ОМП. Характер травми, вік хворих аналогічні описаним вище при повних розривах ОМП. Характернийбільш виражений больовий синдром, частіше ускладнюється синдромом „замороженого” плеча. Менш характерні симптом „падаючої руки”, біціпітальні симптоми. Часто хворих турбують нічні болі, болі при відведенні плеча і зовнішньої ротації. Хворі звертаються до лікаря часто через значний час після травми, а іноді і зовсім не можуть її пригадати. Точний діагноз  ставиться на підставі клінічного обстеження в поєднанні з контрастною артрографією і бурсографією (виконується тільки в умовах стаціонару), ЯМРТ, УЗД плечового суглоба. Лікування, як правило, консервативне протягом 2 - 4 міс. Лікувальна фізкультура. Має переважне значення. Часткові розриви можуть бути зовнішніми, внутрішніми і внутрішньосухожильними. При достатньо крупних  часткових розривах, що займають половину і більше товщини ОМП, більше показано оперативне лікування. Точний діагноз може бути поставлений тільки в умовах стаціонару.


    
     Мал.50.Джерела помилок при аназілі рентгенограм ділянки плеча (пояснення в тексті)

  • Акроміальна кістка, як правило, спостерігається з обох боків, може складатися з декількох фрагментів, при однобічній локалізації може бути сплутана з травматичним кістковим відламком акром іона, в цьому ж місці спостерігається так звана атипова акроміальна кістка, обумовлена персистуючим ядром скостеніння  краю акром іону або звапненням слизової сумки.
  • Кісточка в ділянці ключично-акроміального суглобу, запальний екзостоз при артозі, вроджена поза комплектна кістка і, нарешті, звапнення суглобового хряща.
  • Звапнення під дельтоподібної сумки при плечо-лопаточному периартериїті, часто буває також наслідком пошкодження сумки при фізичному перевантаженні, в результаті чого розвивається запалення капсули суглоба і навколишніх м’яких тканин, дегенеративні зміни, така клінічна картина носить назву синдрому „хворого плеча”.
  • Ділянка підвищеної прозорості кістки, обумовлена інволютивним остеопорозом, не треба плутати з остеолітичним метастазом.
  • Ділянка підвищеної прозорості кістки біля верхнього краю суглобової западини, є чисто скіалогічним феноменом, не треба плутати з остеолітичним метастазом.
  • Островок компактної кістки, не треба плутати з кістковим інфарктом.
  • Контури м’яких тканин, не плутати з переломом.
  • Дельтоподібна бугристість, не плутати з периоститом.
  • Ділянка підвищеної прозорості кістки, скіалогічний феномен, обумовлений суперпозицією розміщених поруч мя’ких тканин, а конкретно – тканин молочних залоз.
  • Псевдопериостит, тіньові утворення біля нижнього краю суглобової западини і хірургічної шийки плеча.
  • Суглобова кістка, її значення аналогічне рентгенівській ацетабулярній кістці кульшового суглобу, норма, часто є частиною суглобової губи.
  • Ортоградна проекція дзьобоподібного відростку, інколи має самостійне ядро скостеніння, яке, як правило, синостозує в юнацькому віці, при збереженні самостійності подібне ядро скостенінні носить назву дзьобоподібної кістки, перелом, що не зрісся, дзьобоподібного відростку називають псевдодзьобоподібною кісткою.
  • Конусоподібний горбок, при збитковому розвитку може нагадувати периостит.
  • Ключично-дзьобоподібний синостоз, часто обумовлений пост травматичним звапненням подвоєної ключично – дзьобоподібної зв’язки, при двобічній локалізації треба думати про аномалію розвитку.
  • Нервовий канал, інколи буває подвоєним, не треба плутати з остеолітичним метастазом.
  • Округлі кісткові дефекти лопатки, норма.
  • Харчуючий судинний канал лопатки.
  • Кістковий дефект ребра, норма.
  • Персистуючий апофіз нижнього кута лопатки, спостерігається в нормі тільки у віці 16-18 років.
  • Обмежений гіперостоз в ділянці нижнього кута лопатки, обумовлений роздратуванням кістки нижнім зубчастим м’язом при фізичному перевантаженні.
  • Персистуючий апофіз нижнього кута лопатки, варіант норми.
  • Горбчастість переднього зубчастого м’язу, рентгенологічно виявляється тільки при значних її розмірах.
  • Міжреберний кістковий місток з утворенням псевдосуглобу, норма, необхідно диференціювати з периоститом.
  • Реберна борзідка, інколи симулює периостит.
  • Роздвоєння ребра, норма.
  • Поперечне щілиноподібне просвітлення в тілі ? ребра, зона перебудови, виникає при через мірному фізичному перевантаженні.
  • Надгруднинна кістка, зустрічається в 6-7%, часто складається з двох фрагментів (подвоєння може бути наслідком звапнення суглобового хряща або між ключичних  зв’язок, в 50% зливається з грудниною).
  • Персистуючий медіальний апофіз ключиці, норма, не треба плутати з травматичним кістковим відламком.
  • Грудинно-ключичне сполучення, звертає на себе увагу відсутність паралельності контурів кісток, що сполучені, норма.
  • Поперечна світла смужка в хрящовій частині ? ребра, що звапнується, нагадує суглобову щілину, норма.
  • Білягруднинна кістка, її джерелом є ядро скостеніння рудиментарного ? ребра або реберного відростку груднини.
  • Звапнення хрящової частини ребра, як правило, виникає в четвертій декаді життя, інколи раніше, має вигляд множинних продовгуватих лінійних тіней, серед яких виявляються плямоподібні вапняні утворення. Інколи виявляються поперечні світлі смужки, які нагадують суглоб або лінію перелому.
  • Горбок переднього драбинчастого м’язу.
  • Втиснення по нижньому краю ключиці, обумовлено компресієюгруднинно-ключичної зв’язки, норма, не треба плутати з асептичним некрозом ключиці, з яким інколи сполучене, зустрічається в 12%, частіше двобічне.
  • Синхондроз руків’я груднини, синостозування наступає в четвертій декаді життя, інколи на протязі всього життя синостозування не наступає, що є нормою.
  • Перситуюча сегментація тіла груднини, норма, не плутати з переломом.
  • Міжреберний кістковий місток, варіант норми.

    
Мал. 51. Варіанти будови плечового суглобу і додаткові  кісткові утворення: 1 - горбок, місце прикріплення m. Subglenoidalis; 2 - судинний жвилячий канал; 3 - крайові остеофіти при  артрозі; 4 - крайовий остеофіт при звичному вивиху плеча; 5 - артроз ключично-акроміального зчленування; 6- екзостозоподібний виступ; 7 - хвилястість внутрішнього контуру 9клиноподібна лопатка; 8 - подвоєння верхнього кута лопатки; 9 – звапнення верхньої поперечної лопаточної зв?язки; 10 - отвір каналу серединного надключичного нерва; 11 - дзьобоподібний горбок, місце прикріплення дзьобоподібно-ключичної зв?язки; 12 – компактний острівець; 13 – кістковий дефект лопатки; 14 – нормальне обмежене просвітлення кістки; 15 – акроміальна кістка; 16 – вставлена кістка в ключично-акроміальному  зчленуванні; 17 – кісточка в дзьобоподібно-ключичній зв?язці; 18 – 19 – персистуючий апофіз дзьобоподібного відростку (дзьобоподібна кістка); 20 – персистуючий апофіз верхнього кута лопатки; 21 – персистуючий апофіз нижнього кута лопатки (підлопаточна кістка); 22- підсуглобова кістка; 23 – персистуючий апофіз суглобової западини; 24 – надсуглобова кістка; 25 – звапнений перитендиніт; 26 – звапнення підлопаточної зв?язки; 27 – звапнення  лімфатичного вузла.

     





Комментарии:
- Система коментариев HyperComments - Система коментариев сайта
1
19.01.2010
слава
korolslav@yandex.ru
   де можна скачати?

   Якщо Ви вкажете, що конкретно Ви хочете скачати, можливо ми вам допоможемо.
Admin-group.
16.10.2010
Маріна
Rinima@maol.ru
   Де можна знайти інформацію "Фізична реабілітація при переломі плечової кістки"
22.10.2010
наталя
natalija_83@list.ru
   мені потрібна інформація по фізичній реабілітації
23.03.2011
АНДРІЙ
rivnethebest@mail.ru
   через який час після перелому хірургічної шийки плечового суглобу,можна підіймати щось важке?
Для авто перевода выбырите язык и нажмите:
ВХІД


Запам`ятати
Not a member?
Register now!!
ТОП-10 статтей:


1 - Рентгенологическая оценка изменений легочного рисунка в норме и при патологи


2 - Визуальная диагностика заболеваний пищевода у собак и кошек (часть1)


3 - Диагностика заболеваний пищевода (общие положения)


4 - Визуальная диагностика отдельных заболеваний пищевода


5 - Діагностика новоутворень


6 - Слизистая киста желчного пузыря (мукоцеле) у собак


7 - Пошкодження ключиці


8 - Рентгенологическая оценка изменений легочного рисунка в норме и при патологи(Окончание)


9 - Формування зображення


10 - Переломи кісток стопи (1)
 

© 2008-2017 Радиологический Портал

mail to admin
При використанні представлених матеріалів
посилання та вказання автора обов`язкове
     Сторінка згенерована за 0.066 с.
Page copy protected against web site content infringement by Copyscape